Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у березні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Ефект гало
На перший погляд, «Школа Добра і Зла» маскується під типову діснеївську казочку, але насправді це блискуча і дуже колюча сатира на всі ті рожеві стереотипи, які століттями вбивали в голови поколінням дітей.
#
Незриме життя Адді Лярю
Відгук на книгу «Незриме життя Адді Лярю» книга про яку різні відгуки так і для мене вона стала книгою з двоякими думками! З одного боку гарний переклад , опис природи та всього що навколо дуже деталізоване та дійсно магічне. Атмосфера самотності , пошуку себе та свободи, прагнення залишити залишити слід у світі!
#
Щезник і виклик темряві
Коротше, бро, залітаємо в нову історію, і цього разу це наше, українське фентезі, яке тупо ламає шаблони. Забудь про класичних ельфів у лісах чи гномів у печерах, Павло Дима у «Монмарі та смерть короля» видає абсолютно свіжий вайб. Уяви собі величезний всесвіт, де купа планет об'єдналися в Зірковий Протекторат. Головний герой - Монмарі. Він належить до раси сойців, це такі дуже працьовиті та порядні хлопці, яких усі поважають і має реально найкрутішу роботу евер. Він працює «щезником» у магічному розшуку другого управління в місті Крисьбург.
Люди і нечисть
Повість Тараса Завітайла «Діти Праліса» є продовженням історії про козаків-характерників Андрія і Степана, водяників і лісовиків. Та головною героїнею виступає Пташка - дівчинка, яку удочерив упир Мефодій. У процесі читання ми дізнаємося, що Пташка насправді є мавкою та напівлюдиною, її матір мавка Берізка мала величезну силу, а батько був звичайним чоловіком на імʼя Василь. До речі, його дух у вигляді привида мав розмову із дівчинкою. Пташка зустрічає свою тітку - мавку Вербичку, спершу бачачи її у сні.
Джено у пошуках батьків
Колись давно, років з пʼятнадцять точно назад, цю книгу подарували моїй сестрі. Тоді Муні Вітчер була дуже популярною серед молодших школярів і підлітків, хоча кожен том її історій - то мінімум сторінок 400-450. Однак якісний друк, тверда обкладинка роблять процес читання дійсно приємним, хоча зміст книги - то далеко не Гаррі Поттер. Я, власне, перші 150 сторінок проковтнула за день. А от наступні сторінки читала десь півтора тижня. Не дуже цікаво, затягнуто, нелогічно. І врешті нам доведеться читати продовження, бо місію з пошуку батьків не виконано.
#
Мандрівний Замок Хаула
Цю книгу порадила мені бібліотекарка, назвавши її "романтичною" і я звичайно ж узяла почитати, навіть не підозрюючи, що книги, які люди називають романтичними не обов'язково можуть розповідати нам про любов але прочитавши цю книгу, я зрозуміла, що романтичними, також можна назвати книги у яких йдеться про яскраві пригоди або ж щось фантастичне. Зізнаюся, книга мені не дуже йшла але мені вдалося зацікавитися нею і як, кожну книгу за, яку я бралася дочитати до кінця. Мене у цій книзі дуже - дуже - дуже - дуже вразила головна героїня на ім'я Софі.
#
Еволюція Артеміса
Якщо ви вже дісталися до восьмої книги, то готуйте нерви, бо «Останній хранитель» - це просто емоційна м'ясорубка. Колфер вирішив не гратися в типові солодкі хепі-енди і влаштував справжній магічний армагеддон буквально на задньому дворі маєтку Фаулів. Це вже не пограбування і не локальні розбірки з мафією, це жорстка битва за саме існування двох світів.
#
Артеміус і власне альтер-его
Багато хто з нас чудово знає, як це буває, коли хтось бере на себе занадто багато відповідальності, постійно ходить по лезу і намагається самотужки контролювати всі процеси - рано чи пізно система перегорає. От і наш геніальний Артеміс нарешті зламався. Усі ті ігри з часом, крадіжки магії та постійний стрес призвели до того, що в нього розвинувся той самий комплекс - такий собі магічний аналог важкого обсесивно-компульсивного розладу помноженого на роздвоєння особистості.
#
Обікрасти самого себе
«Парадокс часу» - це, мабуть, найглибший психологічний трилер у серії, бо тут хлопець стикається зі своїм найстрашнішим і найбезпринципнішим ворогом - самим собою.
#
Справжня сила - це не чарівна паличка, а чиста, незламна воля
Анастасія Нікуліна (а за топовий візуал тут відповідала Марія Глушко) видала таку базу, що навіть Толкін міг би зацінити цей рівень відчаю та героїзму. Уяви собі світ, де зима тупо зламалася. Замість нормального снігу і святкового вайбу - нескінченна, депресивна мряка, яка буквально висмоктує з людей життя і надію. У центрі цього постапокаліптичного смутку дев'ятирічний Річі. Його батьки зникли, і єдиний, хто тримає його кукуху в нормі - це дід Артур, який травить малому люті легенди про чорноборців, вогняних велетнів і різдвяних павуків, що дефають від темряви.