Завершилася моя скандинавська подорож, а разом з нею завершилося і моє скандинавське читання. Фінальною книжкою цього циклу став роман шведського письменника Торґні Ліндгрена «Пьольса» від «Видавництво Анетти Антоненко» у перекладі Наталі Іваничук. Купуючи цю книжку я була впевнена, що вона про Норвегію. Не знаю що збило мене з пантелику (можливо чийсь відгук), бо я навмисно купила її в електронному вигляді, щоб читати в подорожі Норвегією. Книжка ж виявилася шведською, та біди в тому не було, бо читати її в моїх, насичених подіями, мандрах все одно не було жодної можливості.

Продиратися крізь тексти Вільяма Фолкнера складно, а читаючи навіть символічно відчуваєш себе поруч із мисливцями в північноамериканських диких лісових угіддях із найпершої у цій збірці новелі "Ведмідь", бо й гадки не маєш чим обернеться полювання (читання). Але чим далі продираєшся крізь фолнерівські хащі (тексти), починаєш все більш здогадуватися, які автор залишив посилання.

Загалом із новелами В.Фолкнера похмуро по-осінньому, де-не-де пробираються відблиски іронії
як те скупе сонячне світло восени та все ж з приходом холодів слід очікувати повний декаданс.

Класика, яка ніколи не старіє в контексті часу. Читаючи її, щоразу дивуєшся: наскільки це близько сучасному суспільству. Людство розвивається, а одвічні взаємовідносини кількох поколінь залишаються актуальними.

Все частіш література Північної Америки постає у ролі оповідача історичної правди, розповідаючи, так би мовити, зворотній бік історії. Представниця однієї із корінних націй Канади ділиться своєю особистісною травмою національної ідентичності, яка стала частиною її творчої свідомості та відобразилася у створеному нею романі.