"– Галю, як із цим жити – нарешті заговорив.
– З чим, любий?
– Як із цим жити? – повторив він. – Усі ці дні я ховався в лісі. Шукав Стефу. Галю, я таке бачив...
– Розкажи, поділися. Тобі стане легше...

Петро повернув до жінки обличчя й довго дивився на неї прозоро-сірими очима.
– Там у костелі крові по кісточки. Усе в крові. І в лісі також. Там таке...
– Постарайся забути, – прошепотіла Галя.
– Там у костелі...Там отця Степана розіп'яли...Як Христа...", – уривок із книги Юлії Черніньки "Спадок на кістках"

Кожна новела Томаса Манна - це роздуми про те що зостається, коли найкраща пора життя вже позаду, про те, які духовні цінності залишає людина після себе.. Тут не знайдеш сюжету як такого, бо коли у руках книга майстра тонкої інтелектуальної прози Томаса Манна, то це про духовне наповнення. Про філософію творчості, про духовність, про стриманість та шаленство, про божевільну одержимість, і багато про природу краси.

"Пригоди Олівера Твіста" або спроба Чарльза Діккенса пробудити совість людства.

Вічна класика літератури, мудра, щира, добра і трішки наївна. І щоразу читаючи, цікаво розглядати наскільки літературний класичний твір залишається актуальними і до нині.

Оповідаючи читачам історію життя Олівера Твіста, Діккенс розгортає, як в переважній більшості в літературних творах класиків, широку панораму дна суспільства. Письменник ставить питання міри добра в кожній людині та її ставлення до дітей-сиріт, найбільш незахищеної категорії дітей.