"Вбили країну слабка влада, жадібність та підступний сусід...Не стали саможертовними патріотами люди без моралі"

Палац Потоцьких (Кристинопільський замок, пам'ятка архітектури стилю бароко), на жаль спіткала така ж доля, як зрештою всіх інших пам'яток архітектури України - руйнування часом та неспроможність влади профінансувати реконструкцію об'єкту.

"В свій час я не розумів, скільки завдячував цій скромній трудівниці, що намагалася зробити все якнайкраще, - зміцнити сім'ю, задобрити батька, хоч трохи пом'якшити його страшенну скнарість, підтримувати гідність дому, бути привітною та ласкавою... Мама! Завжди лагідна і непомітна, але героїчна жінка..."

Невеличка, але напрочуд глибока історія про життєві моменти, у які руйнуються мрії, надії та сподівання, про часи, коли похитується віра в Бога, про те, як велике бажання переростає у гірке розчарування і якою ціною здійснюються мрії.

Як врятувати мову, яка вимирає?

Цього року минає 120 років із моменту присудження Нобелівської премії з літератури поетові Фредері Містралю. Його найвідоміше літературне творіння - поема "Мірейо", написана наприкінці XIX ст., в якій оповідається трагічне кохання доньки багатого фермера, Мірейї та сина мандрівного кошикаря Вінсента. Сюжет поеми нескладний, і здавалося, історій про нещасливе кохання юних людей є чимало, так в чому ж феномен творчості Фредері Містраля?

"Нацисти були людьми. І людським у них була саме їхня нелюдськість."

А навіщо запускати повітряних зміїв в небо під час війни? Це ж дитячі розваги. А якщо ці пустощі несуть інформацію для заклику до опору...

Чи можна вважати зрадником та колабораціоністом француського кухаря, що впродовж війни годував нацистів, але під їхнім же носом приймав бійців опору та британських льотчиків?..

Чи можна вважати власницю борделю злочинницею, якщо вона переховувала у своєму закладі більше двох десяток дівчат-єврейок, які змушені були спати з нацистами, рятуючи собі життя...