Рецензії та відгуки на книгу

Історія, що тримає в напрузі не просто до останнього абзацу. А до останнього розділового знака. І навіть після прочитання ще десь з півгодини відходиш од цієї новели і ставиш собі питання: що це все було? Ух! Моторошно! Мені пригадався один фільм жахів з мого дитинства про ляльку, що приносила нещастя. Тоді я ще спати нормально не могла, бо ця лялька мені снилася. І від цього оповідання Агати Крісті в мене подібні емоції. 

Є детективи які будуються на загадці. А є такі, як «Ідеальна незнайомка» де головна інтрига не «хто винен», а «чи можна довіряти самій собі».
Історія починається з тривожної сцени біля озера без крику, без очевидної драми, але з чітким відчуттям, щось пішло не так. І далі сюжет тільки підсилює це відчуття. Лія Стівенс намагається почати нове життя, втекти від минулого, яке досі тисне. Але коли зникає іі подовгу Еммі ситуація набуває майже абсурдного оберту, усе вказує на те, що цієї подруги … могло ніколи не існувати…

Після моторошних подій у лісах Шварцвальду Пʼєр Ньєман і Івана Богданович отримують завдання, і цього разу воно веде їх по інший бік Рейну Рейн. Здається , тут усе має бути спокійно, тиша, сонце, виноградники Ельзасу Ельзас, де під чистим небом живе замкнена громада анабаптистів. Вони вирощують медово-золотий виноград і бережуть свої традиції , ніби час тут давно зупинився. А їхнє вино славиться на всю Європу.
Та ця ідилія тріскається в одну мить. У каплиці стається трагедія один із вірян гине. Нещасний випадок? Чи добре сплановане смерть, схована за мовчанням і вірою?

Знаєш, є така ілюзія, в яку всім дуже зручно вірити: ніби світ крутиться завдяки якимось зрозумілим, прозорим механізмам. Закони, політика, інституції, прописані в підручниках імунітети. Але Єшкілєв бере цю затишну картинку, жмакає її і мовчки кидає тобі в обличчя. І ти раптом усвідомлюєш, що під цим тонким, вилизаним шаром офіціозу вирує зовсім інше життя. Життя тіньове, езотеричне і наглухо закрите для тих, хто їздить у маршрутках і дивиться вечірні новини.