"Усе, що з нами навіки" Люсі Скор – це захоплива історія, в центрі якої знаходиться Наомі. Вона – смілива і рішуча жінка, яка намагається втекти від складного минулого, сповненого розчарувань та втрат. Її прагнення почати нове життя приведе її в маленьке містечко, де вона несподівано знайде не тільки прихисток, але й нову мету.

Ми по-справжньому дорослішаємо лише тоді, коли втрачаємо батьків.

Якими б не були прекрасними відносини зі своєю мамою, але читаючи цю книгу, настільки стає ніяково, бо у поведінці героїв не інакше як пізнаватимеш себе. І у такому контексті як подана дана книга кожен читач сприйматиме її як особисту історію, ніж просто історія однієї сім'ї. Це як звернення, як крик матерів до кожної дорослої дитини, які розворушать почуття провини і торкнуться найпотаємніших закутків душі.... Як звук дзвоника, що нагадає: поки не пізно, не пропусти цей момент.

«Ви кажете:
— Спілкування з дітьми нас обтяжує.
Маєте слушність.
Ви пояснюєте:
— Тому що мусимо опускатися до їхніх уявлень.
Опускатись, нахилятись, згинатися, стискатися.
Помиляєтеся.
Не від цього ми стомлюємося. А від того, що треба підніматися до їхніх почуттів.
Підніматись, зводитись навшпиньки, тягтись.
Щоб не образити»
(Януш Корчак «Правила життя», 1919р.)

"Історія літератури знає мало імен, оточених такою любов'ю і пошаною співвітчизників, як ім'я великого шотландського поета Роберта Бернса", -- писав відомий український поет і перекладач Василь Мисик. За своє життя Роберт Бернс здобув велику народну популярність, оспівуючи кохання, любов до рідних земель, життя простих людей, події з героїчного минулого і літературні варіанти народних пісень. А ще він вірив, що кожен вірш має стати піснею, тож часто використовував прийоми, характерні для народних пісень. Не дивно, що так багато його віршів згодом було покладено на музику.