Всі знають хто такий Альберт Анштайн (для багатьох звичніше Енштейн) і всі знають про його відкриття в науці. Але якось не доводилося нічого знати про початок його наукового шляху. І хто за цим стояв.
Не дарма говорять, що за кожним успішним чоловіком стоїть жінка. Так і за успіхом у світі науки видатного вченого на самому початку стояла його перша дружина. Про яку толком ніхто і не чув.

«Часом те, що неправильно – найкращий вибір». А ви згодні з цим твердженням? Саме на ньому я зафіксувала погляд, коли вперше розгорнула збірку Олександра Козинця «Стежки босоніж». І, власне, дотепер повторюю цю фразу щоразу, коли життя виганяє мене з літака – стрибнути з парашутом, коли не знаєш, чи достатньо буде смикнути за кільце, щоб парашут розкрився. Чи принесе мені цей вибір більше радості? Чи я про нього шкодуватиму?

Оповідання це розкриває відразу декілька сторін життя кримсько-татарського суспільства початку ХХ століття. В ньому представлений конфлікт, який можна узагальнити "традиції-новації", і усіх героїв можна віднести до одного з наведених таборів. Саме цей розподіл показує консервативність суспільства, що тягне за собою обмеженість прав і життя в цілому і чоловіків (меншою мірою), і жінок. Кожен персонаж із властивою авторові реалістичністю та уважністю до деталей описаний так, що ми його бачимо не лише як образ, але і розуміємо усі його вчинки.

Книга, яку я взяла на осліп.
І книга, яка дала прекрасну можливість виплакати всі сльози. Якщо описати книгу одним словом -біль. Така біль, що заставляє переосмислити свою буденність, стосунки і взагалі життя. Дуже мало книжок, які дійсно так потрапляли прямо в серце, але це 100% попадання. 🥹💔