Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Знову ці гноми!
Шоста книга про чарівну Країну Оз дивує появою двох сюжетних ліній - подорож Дороті з тіткою, дядьком і друзями Країною і знайомство із оригінальними мешканцями та підготовка короля гномів (Номів) до вторгнення у Смарагдове місто. Якщо в попередніх книгах весь екшн приходився на першу половину, а кінцівку можна було прогорнути, то в цій книзі - навпаки: початок можна прогорнути, бо він не просто ванільний, а мегаванільний, на кшталт фіналу якоїсь мильної опери. Через фінансові труднощі і кредити дядько Генрі скоро залишиться без ферми, що робити далі - невідомо.
Пітер Пен і Венді
Можна сказати, що «Пітер Пен і Венді» є продовженням повісті «Пітер Пен у Кенсінгтонських садах», щоправда, у цьому творі образ Пена, як на мене, значно поступається образові Венді. Та є ряд протиріч. Зокрема, у першій книзі сказано, що Пітер Пен залишив домівку у віці семи днів, у нашій же повісті хлопчик зізнається, що зробив це одразу після народження. У першій повісті хлопчик голий, у цьому творі на ньому листя. Він так само грає на сопілці, дружить із феями, зокрема Дзенькою, не дуже любить маму і не хоче дорослішати.
Косматий чоловічок
Пʼята книга про чарівну Країну Оз. Укотре за сюжетом нічим особливим не відрізняється: спершу оповідь про Дороті та її нових друзів, потім знайомство із казковими істотами, потім - вчергове потрапляння до Озми. Пів книги можна не читати взагалі - там автор описує День народження Озми, причому Френка Баума так занесло, що серед гостей знаходимо навіть Санта-Клауса. Чи то був маркетинговий хід такий, щоб Країна Оз краще продавалася, чи то криза жанру, - не знаю. Однак деякі сюжетні лінії та думки пʼятої частини мені сподобалися, тож першу половину книги я залюбки прочитала. Дороті вдома.
Дороті і знову чарівник з Оз
Четверта частина пригод Дороті та Ко, повʼязаних опосередковано з Країною Оз. І знову я скажу, що перша частина була ідеальною, а всі інші - то радше пародії на справжні пригоди та магію. Не те що мені було нецікаво, ні. Сюжет доволі оригінальний і захоплюючий, якщо це робити, приміром, як мультик а ла «Нікелодеон», бо вигадувати подібні сюжети можна до безкінечності. А от родзинки, характерної для першої книги, нема. Отже, Дороті вирішила відвідати своїх родичів у Каліфорнії. Чому неповнолітня дівчинка їде сама - не знаю. Раніше дядько супроводжував у подорожах.
Щасливий хлопчик?
Історію про Пітера Пена знають, напевно, всі, однак не всім відомо, що спершу було написано шість розділів «Пітер Пен у Кенсінгтонських садах», що стали частиною геть іншої книги. І лише потім Баррі зробив окрему книгу під згаданою назвою, а ще пізніше доопрацював її, зробивши цілий світ вічно молодого Пена. З роками усвідомлюєш, що це фентезі геть не оптимістичне й геть не дитяче. По-перше, виявляється, що всі люди раніше були птахами і вміли літати, просто потім розучилися. І що ворон Соломон приймає записки від пар, які хочуть мати дітей.
Зброя вогню
У цій збірці нового українського фентезі є декілька повістей. Хотілося б поділитися думками про «Шаблю». Як я зрозуміла, автор продовжує історію про козака-характерника Андрія, його кохану знахарку Гапку, дівчинку Пташку, водяника Никодима. Однак, на відміну від попередніх романів Тараса Завітайла, в цій повісті наші герої ще незнайомі або малознайомі. Приміром, починають твір з опису купання русалки, яка вподобала чарівний гребінець і не змогла витягти його з волосся.
Земля світлячків
Для мене ця повість у стилі дитячого фентезі стала сьогодні відкриттям. Дійсно, чимось нагадала «Захара Беркута» Івана Франка, чимось «Артура і мініпутів», однак відомо, що Люк Бессон створював свій шедевр значно пізніше, чимось схоже на серію про Незнайка. Інші знаходять паралелі із Толкіном, але я повторюся, що, на жаль, не читала про гобітів. Одним словом, як для радянської літератури 1970-х років твір цікавий і революційний. Уявіть собі таке собі царство лісових людей, які активізуються вночі.
Люди і нечисть
Повість Тараса Завітайла «Діти Праліса» є продовженням історії про козаків-характерників Андрія і Степана, водяників і лісовиків. Та головною героїнею виступає Пташка - дівчинка, яку удочерив упир Мефодій. У процесі читання ми дізнаємося, що Пташка насправді є мавкою та напівлюдиною, її матір мавка Берізка мала величезну силу, а батько був звичайним чоловіком на імʼя Василь. До речі, його дух у вигляді привида мав розмову із дівчинкою. Пташка зустрічає свою тітку - мавку Вербичку, спершу бачачи її у сні.
Джено у пошуках батьків
Колись давно, років з пʼятнадцять точно назад, цю книгу подарували моїй сестрі. Тоді Муні Вітчер була дуже популярною серед молодших школярів і підлітків, хоча кожен том її історій - то мінімум сторінок 400-450. Однак якісний друк, тверда обкладинка роблять процес читання дійсно приємним, хоча зміст книги - то далеко не Гаррі Поттер. Я, власне, перші 150 сторінок проковтнула за день. А от наступні сторінки читала десь півтора тижня. Не дуже цікаво, затягнуто, нелогічно. І врешті нам доведеться читати продовження, бо місію з пошуку батьків не виконано.
У країні сутінків
Серед чарівних казок у цій книзі є оповідання-фентезі «У країні сутінків». Читала його і плакала. Чимось мені нагадало «Оскара і Рожеву Даму» Шміта. І хоч критики схильні вважати, що Країна сутінків - то потойбіччя і країна смерті, я все ж дивлюся на цей твір із оптимізмом. У Стокгольмі живе хлопчик Йоран. Він уже рік прикутий до ліжка і не може ходити через хвору ногу. Він постійно у своїй кімнаті, грається, малює, читає. Батьки розчаровані і розмовляють на кухні, що напевно хлопчик ніколи не зможе ходити.