Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків в серпні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Дім дивних дітей
я була так вражена атмосферою та героями фільму "Дім дивних дітей", що вирішила прочитати книгу. Цей роман неймовірна суміш пригод, таємниць і магії. Мене вразило те, як автор змог поєднати моторошні старі фотографії з історією. Вони додали книзі унікальної атмосфери, що я ніби сама блукала по тому острові з головним героєм. А ще я була шокована, що це дебютний роман автора. написати таку складну і захоплюючу історію з першого разу? Це свідчить про справжній талант. "Дім дивних дітей" — історія про те, що бути "іншим" — це не недолік, а справжній дар.
Гобіт
це та книга, яка просто не може не сподобатися! Головний герой, Більбо Беггінс, такий затишний, домашній гобіт, який найбільше в житті любить свою нірку, ситний сніданок і спокій. І раптом у його життя вриваються гноми і чаклун! Спочатку такий нерішучий, боязкий, згодом стає справжнім героєм. Це дуже надихає — звичайна людина може стати кимось більшим, ніж вона думала. А ще мені дуже сподобався світ, який створив Толкін. Він такий детальний, такий живий! Всі ці ельфи, гноми, орки, дракон... Я ніби сама подорожувала з ними по Середзем'ю, бачила гори, ліси, річки.
Там, де співають раки
давно не читала такої сильної і водночас такої ніжної історії. це не просто детектив, ця книга набагато глибша. авторка змогла майстерно описати життя головної героїні, яка жила сама на болоті. Вона сильна, мудра, хоча й не ходила до школи, вона не втратила віри в людей, хоч і пережила стільки зрад. мене дуже зачепив опис природи. Овенс так смачно описує болото, рослини, птахів, що я, читаючи, відчувала запахи і навіть чула, як співають раки. Це просто якась магія! Автор гармонійно поєднала красу природи з трагедією людського життя.
1984
я буквально відчувала той жах, в якому жив головний герой, Вінстон Сміт. Жити в світі, де за тобою постійно стежать, де немає ніяких особистих думок, де треба бути щасливим, навіть коли ти нещасний. А ще мене вразила мова. Оруелл так вміло описує цей світ, що ти ніби сам там. Я так переживала за Вінстона, за його таємні зустрічі з Джулією, за їхню маленьку іскру надії. А коли все це зруйнувалося... "1984" — книга, яку треба прочитати кожному. Вона про свободу, про правду, про те, наскільки ми можемо бути маніпульованими.
Доводи розсудку
читала "Доводи розсудку" на одному диханні, не помітила, як закінчилася книжка. Ця книга — справжня емоційна гойдалка! Я переживала за Анну, наче за свою найкращу подругу. Такі сильні почуття, таке кохання! І ця історія про те, як вона вісім років чекала свого капітана Вентворта... Це ж просто неймовірно! Я б, напевно, не витримала. Але вона змогла. Вона показала, що справжнє кохання — це не тільки про пристрасть, а й про терпіння, прощення та віру. Мені дуже сподобалося, як Джейн Остін змальовує характери. Всі ці родичі Анни — це просто якась комедія!
П’ять четвертинок апельсина
Книга «П’ять четвертинок апельсина» — це саме те, що я називаю "смачною" літературою. І це не тільки через те, що в ній так багато й так апетитно описують різні страви. Цей роман — як хороший обід, де кожна страва має свій смак і свою історію. Авторка, Джоан Гарріс, дуже вміло переплітає в ньому таємниці минулого з кулінарними секретами. Головна героїня, Фрамбуаза, — це дуже цікава жінка. А ще мені дуже сподобалось, як авторка використовує їжу як метафору. Кожна страва — це якийсь спогад, якийсь момент із життя. Це так оригінально і так глибоко!
Емма
"Емма" Джейн Остін — це історія про те, як молода дівчина вчиться жити, помилятися і, врешті-решт, знаходити себе. Я наче сиділа поруч з Еммою і спостерігала за всіма її інтригами. Головна героїня багата, красива і переконана, що знає, як краще для всіх. І її спроби звести своїх друзів між собою — це просто щось! Я, чесно кажучи, читала і часто думала: "Ой, Еммо, не роби цього!" Але саме ці її помилки роблять її такою людяною. Вона не ідеальна, і це мені дуже подобається. Що мені найбільше сподобалося, так це те, як тонко й з гумором Остін описує характери людей.
Втрачений символ
"Втрачений символ" від Дена Брауна — це саме те, що мені потрібно було для відпочинку. головний герой, Роберт Ленгдон такий розумний, але водночас такий людяний. Я настільки переживала за нього, що здавалося, ніби я бігаю по Вашингтону разом з ним! Історія з масонами, якимись старими обрядами — все це так інтригує! Я навіть не уявляла, що таке може існувати в сучасному світі. Написано дуже легко. Всі ці загадки, таємниці, коди. Я не могла стриматися, щоб не шукати в інтернеті, щоб краще зрозуміти деякі факти.
Наталка Полтавка
«Наталка Полтавка» — це щось неймовірне! Я ніби повернулася в ті часи, коли вперше читала цю п'єсу, що ніколи не старіє.
Не треба вважати що класика — це щось складне й нудне. ця книга така легка, така життєрадісна! Читала її й не могла відірватися. Історія про Наталку, яка вірна своєму коханому Петрові, і чекає його, попри всі труднощі, настільки зворушлива, що неможливо залишитися байдужою.
Кайдашева сім'я
«Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького — це, мабуть, одна з найправдивіших книжок, які я читала. Знаєте, коли береш її в руки, ніби опиняєшся в тому самому селі, на тому подвір'ї, і чуєш їхні сварки. Це не просто історія, це як перегляд старої сімейної хроніки, де кожна деталь настільки знайома, що аж моторошно стає.