Люблю класику дитячої літератури за її безпосередню сентиментальність, бо серед безлічі сучасної літератури, це як ковточок свіжого повітря. "Таємний сад" така ж наївна та легка історія про дружбу та добро як і решта літератури із золотого фонду світової класики для дітей.

Але якщо у звичайних книгах про сиріт, читачі проймаються нещасливою долею сироти, і проявляють своє їй співчуття, то Мері зовсім інша - вона розпещена та зверхня дівчинка.

Читаючи драму Івана Кочерги, думками линеш в часи тисячолітньої давності - часи правління Ярослава Мудрого. Оповідь захоплює своєю цікавістю, стаєш наче учасником тих далеких подій, проймаєшся великою повагою до князя Ярослава Мудрого, який дбав про волю Київської Русі - праматері нашої України.

Думаю, що Івана Кочергу дуже привабила багатогранна та неоднозначна особистість князя: поєднання відваги, розуму, високої моральності, але й разом з тим честолюбства та лукавства.

"Патетична соната" - драма, у якій Микола Куліш звертається до періоду оманливих ілюзій, невдалих пошуків політичних ідеалів та наївної віри в соціальну гармонію.

Дана книга представляє глибокі документальні дослідження журналістки Кейт Мур про скандальну справу працівниць фабрик, які отримали дозу радіації на початку XX ст. у Сполучених Штатах від новомодної на той час фарби, яка містила у своєму складі хімічний елемент - радій.