Книга, яка лягла в основу однойменного фільму польського режисера Романа Поланскі, відзначеного трьома нагородами премії "Оскар" у 2003р.

Владислав Шпільман - відомий польський піаніст єврейського походження, якому дивом вдалося врятуватися в часи війни. Музикант  знайшов у собі сили розповісти світу свою історію, тим самим трохи полегшити свій біль, який не давав йому змоги повернутися до звичного життя після війни.

У ІІ світову мало хто наважувався надати допомогу євреям. Ціною допомоги було власне життя. Але польській соціальній працівниці Ірені Сендлер вдалося врятувати 2500 дітей-євреїв із Варшавського ґетто. Вдуматися у цифри. Невже це реально? Це близько дві тисячі матерів умовити розлучитися зі своїми дітьми. Назавжди.

Зараз так модно говорити про емоційне або фізичне вигоряння: Ірена майже 4 роки до моменту викриття її нацистами, без відпусток і вихідних тільки й те робила, що рятувала дітей.

Просто уявіть собі, що одного ранку світанок не наступив...зникло сонячне світло, а темна, холодна ніч продовжилася.

Віруючі називають це кінцем світу, науковці -апокаліпсисом. Як би про це не говорили, але настане це від діяльності людини. Точніше людської необдуманості.

Саме так, у своїй антиутопчній фантастиці Віктар Марціновіч зобразив світ найближчого майбутнього, світ постапокаліпсису. Світ нанотехнологій, залежний від електрики, який зник у всіх сенсах. Найпершими провісниками екологічного апокаліпсису були зміни клімату, але людство проігнорувало їх.

"І будемо ми споживати ситість землі"

Напевне кожен у глибині душі мріє про створення власної справи - стартапу, у розвиток якого необхідно вкладати чималий капітал, разом з тим заощаджувати на будь чому, лише б швидше досягти мети, виплекати свій той невеличкий бізнес, та з нетерпінням чекати коли ж він приноситиме прибуток. Можливо хтось вже напівдорозі, а хтось досягнув поставленої цілі.