You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Павол Ранков "Матері"
"Якщо хочеш, щоб твоя дитина тебе поважала, ти маєш бути для неї прикладом, щонайперше в ставленні до своєї матері. Так це працює в хорошій сім'ї за будь-яких обставин".
Ця книга стала відкриттям для мене, автору - словацькому письменнику Павелу Ранкову, майстерно вдалося описати жіночу сутність.
Мартін Поллак "Отруєні пейзажі"
"Ідеальні пейзажі приховують темні секрети"
Пейзаж. Саме це слово викликає думки про красиву місцевість за містом, або промисловою зоною. Простір, де відпочиває людина та набирається позитивної енергії, місце, де вважається, що не торкалася людська рука. Як же це пейзаж може бути отруйним?
Кристина Хілер, Данієль Пейснер "Дівчинка в зеленому светрі. Життя у мороці Голокосту".
Львів. Скільки віхів історії він увібрав у себе? У моменти, коли проходиш центральною частиною міста і поринаєш у його величну красу, навіть не замислюєшся, як багато крові тут пролито.
Ben Elton "Two Brothers" (Бен Елтон «Два брати»)
Будь-яка трагедія потребує осмислення та рефлексії: чому це сталося, як таке стало можливим, які події передували та призвели до таких наслідків? Про Другу світову написано чимало книг – документалістика і художня, від очевидців або сучасників. Але щоразу читаєш такі книги всеодно дізнаєшся нову грань історії.
Тимофій Бордуляк "Твори"
Письменник Тимофій Бордуляк, живучи поміж галицького селянства, у своїй творчості прекрасно передав побут, працю, звичаї та повір'я Галичини у часи автро-угорської окупації. Тому й в творах автора читачами помітно простежується як же поетично ним змальоване життя українського села, і з якою любов'ю Тимофієм Бордуляком створено образи простих селян.
Джек Лондон "Дочка снігів"
Роман "Дочка снігів" Джека Лондона за самою назвою можна віднести до книг про емансипацію жінки. І як для кінця XIX ст. письменник прекрасно відтворив образ жінки - сильної, вольової, відважної, мудрої, амбітної та цілеспрямованої. Емансипованої американки Фрони Велс, яка після кількох років навчання у Європі, повертається до свого батька, успішного підприємця у Юкону, де
суворий клімат та складнощі природи не стають їй на шляху.
Гектор Мало "Без сім'ї"
Історія із книги французького письменника Гектора Мало "Без сім'ї" дуже мені нагадує історії про "Олівера Твіста" Чарльза Діккенса та "Маленького обірванця" Джеймса Ґрінвуда. Усі ці три історії об'єднані одним і тим же випадком, у якому головний герой малолітній хлопчик-сирота випадком долі опиняється один-на-один на вулиці та вимушений якось виживати сам.
Джеймс Олдрідж "Останній дюйм"
Мабуть найвідомішою серед усіх новел творчого доробку Джеймса Олдріджа є новела "Останній дюйм", у якій автор порушує тему єдності людини та природи, а також красу людських взаємовідносин у кризових ситуаціях.
Джилл Барклем "Рік в Ожиновому живоплоті"
Люблю, коли в літературі автори подають свій твір у форматі одного року. Рік завжди символізує циклічність як природи так і життя. Впродовж року природа народжується, розвивається, гасне та помирає, щоб знову відродитися навесні. Те ж саме відбувається із життям у суспільстві. Тому з такими історіями завжди рефлексуєш про плинність людського життя.
Вернер фон Гейденстам "Проща святої Бірґітти"
Творчість Вернера фон Гейденстама мені дуже перегукується із творчістю Пера Леґерквіста та Сельми Лагерлеф.
Усі троє - шведи, усі троє - Нобелівські лауреати з літератури, і усі троє торкнулися тонкого фаустівського питання пошуку себе і розмежування віри та релігії.
Дуже цікаво співставляти те як от Пер Леґерквіст підійшов до даного питання крізь призму грішника Варавви, Сельма Лаґернеф крізь образ розбійника Єсту Берлінґа, а от Вернер фон Гейденстам - навпаки розкриває питання пошуку віри зі святою Берґіттою.