You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Той випадок, коли я прокидалася зранку й тягнулася за цією книгою. Була приємно здивована й трохи розчарована кінцівкою, хоч вона є логічною. І навіть мій тепер уже колишній хлопець, який не любить читати, із захватом дочитав книгу і рекомендував її всім. Чимось історія нагадує «Собаче серце» Михайла Булгакова, однак без філософської глибини й критики політичного ладу того часу. Чимось ця книга схожа на наші долі: от є людина, яка не працює над собою, а виграє в лотерею чи за збігом обставин вдало одружується чи потрапляє в коло людей заможних чи впливових.
Придбала перший том у грудні 2020 року, коли захворіла на коронавірус. Це було символічно: я викладаю в університеті туристичні предмети, читаю книгу про подорожі і в цей же час лежу з температурою і мучуся од вірусу, який на тривалий час ледь не знищить туристичну сферу.
Чи захопила мене ця книга? Ні! Місцями реально було цікаво пізнавати нові країни. Але я, на жаль, не відчула духу країн і континентів.
По суті, перед нами довідник сучасними образотворчими стилями і течіями: фовізм, нео романтизм, конкретне мистецтво, сюрреалізм тощо. Книгу надруковано якісно: білий-пребілий папір, кольорові ілюстрації. Є коротка інформація про течію, вказано провідних митців, основні риси, образотворчі засоби, провідні колекції. Якщо ви викладаєте мистецтво чи історію культури, то студентам можна продемонструвати цей матеріал для наочності, щоправда, слід памʼятати, що деякі картини виконано в стилі ню.
Оригінальна назва цього роману - «It Ends with Us”, тому, як на мене, український і російський переклад є доволі умовними. Придбала цю книгу 2022 року, бо було написано, що це бестселер New York Times. Про Коллін Гувер ніколи раніше не чула, але вже після прочитання цієї книги, «9 листопада» і «Без надії», зрозуміла, що це авторка рівня Дена Брауна чи Марка Леві, без зазіхань на класику і в межах шаблону. Читається легко, в тому числі англійською мовою, сюжет є банальним, описів мінімум, в основному - діалоги.
Дана книга присвячена темі насильства в родині.
Прониклива історія про кохання юнака до двох дівчат, причому він так і не розуміє, яка є тією, єдиною. Допоможе йому, напевно, загибель Наоко. Прикметно, що, на відміну від фільму, у книзі детально описано секс, зроблено акцент на тому, що головна героїня мала лесбійський досвід стосунків (не знаю, як у Японії до такого ставляться). Якби кінофільм знімали виключно за книгою, то можна було б зробити еротичне відео, а не похмуру історію з життя Тору. І вся ця романтика, в якій присутні смерті і самогубства, відбувається на тлі однойменної пісні «Бітлз».
Книга, яка мотивує. Необовʼязково прочитати всі вміщені в ній історії, аби це зрозуміти. Для когось вони здадуться надто далекими від української реальності, адже стосуються Штатів, хтось вважатиме їх казковими. Скажу чесно: купила цю книгу за порадою сестри, коли в мене не клеїлося особисте життя. Ні. Після прочитання історій я не знайшла чоловіка своєї мрії і не вийшла заміж. Вже минуло сім років, і я досі неодружена, хоча цьогоріч це могло статися. Справа не в тому. Ця книга мотивує.
Зізнаюся, що з трьох розмов використала одну, в якій Вʼячеслав Кириленко в діалозі відверто згадував про «Революцію на граніті» та про процеси періоду «перебудови». Мені вдалося відтворити не лише хронологію подій на студентському майдані, а й зрозуміти думки і поривання тогочасної українсько-радянської молоді.
Розмови із Філаретом і Василем Шкляром цікаві насамперед з точки зору відтворення повсякдення української інтелігенції, її прагнень та переконань. Тому дана книга є цінною більше для істориків і соціологів, які провадять наукові дослідження сучасності, ніж для пересічного читача.
Невеличка книжка, яку я свого часу за декілька гривень придбала за акцією. Прочитала її дуже швидко, адже крім тексту, є ще достатньо багато чорно-білих світлин із зображенням наших політиків. Це мені знадобилося, коли я викладала історію в коледжі і приносила студентам книгу для того, щоб показати зображення наших славетних діячів сучасності. Та й студенти брали книгу почитати. Це короткі нариси про політичне життя в незалежній України за часів перших пʼяти президентів.
Уперше про автора і дану книгу я дізналася у травні 2017 року, коли побачила її англомовну версію в аеропорту Амстердама. Тоді я здивувалася, бо знала, що про Україну мало що відомо в Європі. Тож була приємно здивована. А невдовзі зʼявилася і україномовна версія. Про що ця книга? Це нарис історії України, підготовлений для іноземців, аби вони пізнали віхи історії України - далекої і мало відомої. Також ця книга для українців, які поганенько орієнтуються в нашому минулому. Однак вона точно не для професіональних істориків, адже написана без особливої глибини та посилань на унікальні джерела.
З усіх книг Ішігуро дана не є найкращою. Певною мірою сюжет нагадує «Не залишай мене», деякі образи теж притаманні іншим творам британського класика. Тим не менш, для тих, хто читає Ішігуро вперше, цей роман може здатися глибоким та унікальним. Частково він таким і є. Зізнаюся, що після останнього речення книги плакала. Було шкода Клару. Шкода, що машини можуть бути більш людяними, ніж люди. Більш відповідальними і вірними. Але на те ми й люди, щоб грішити й помилятися. Та й чи можна порівняти тривалість людського життя із життям машини?