Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у квітні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Минуле не відпускає, воно лише змінює форму
«За водою до моря» починається з різкого зламу, детектив Джо Кінг Олівер чесний коп із Нью-Йорка опиняється за ґратами через сфабриковане звинувачення. Через понад десять років він повертається до цієї історії вже як приватний детектив намагаючись не лише знайти винних , а й відновити власну цілісність.
#
В пошуках добровільної жертви
Володимир Лис для багатьох асоціюється з такими масштабними історично-побутовими сагами на кшталт «Століття Якова», де село, драма, кілька поколінь... А тут чувак бере і видає просто максимально жорсткий, суворий кримінальний детектив. Це якби твій улюблений вчитель літератури раптом прийшов на урок у шкірянці і почав розповідати про розборки мафії.
#
Ямайка, яку тобі не покажуть у турагентстві
Це не просто гостросюжетний трилер чи нуар, це тупо монументальна, брудна і кривава епопея, від якої мозок плавиться вже на першій сотні сторінок. Марлон Джеймс викрутив жорстокість і хаос на якийсь абсолютно космічний рівень.
#
Обезбашена леді поліціант
Якщо ти до цього читав Коннеллі і звик до його класичного Гаррі Босха, то тут на тебе чекає дуже крута свіжа кров. Автор вводить нового персонажа, і це просто бомба. Знайомся: детектив Рене Баллард. І забудь про шаблонних копів у пом'ятих піджаках. Ця дівчина живе в наметі на пляжі з собакою (так, реально, спить у наметі або в фургоні зі своїм псом!), вранці катається на серфі, ловить хвилю, а вночі розгрібає найгірше лайно, яке тільки може виплюнути на вулиці нічний Лос-Анджелес.
#
Тегеран кличе
Залітаєм в спекотний і максимально закритий Іран. Наїрі Нагапетян видала таку річ, від якої віє абсолютною екзотикою і постійною небезпекою. Слухай, я б назвав цю книгу міксом класичного детектива, оцього старого доброго формату, де є труп і купа підозрюваних та гострого політичного трилера. Тільки уяви: замість якихось знайомих європейських вуличок чи англійських маєтків - Тегеран. Атмосфера там така густа і напружена, що аж дихати важко. Це місце, де релігія і влада сплелися в такий жорсткий клубок змій, що не розплутаєш.
#
"Настанови Піфії"
Якщо після перших двох книг ти думав, що нижче падати нікуди, то «Настанови Піфії» доведуть: у пекла немає дна. Це фінальний акорд трилогії про Вікторію Бергман, і автори тут тупо вимикають світло. Комісар Жанетт Чіберг уже не просто втомлена - вона випотрошена. Стокгольм тріщить по швах від нових трупів, а розслідування впирається в «Настанови Піфії» - якусь стрьомну, закриту організацію педофілів та садистів, куди входять дуже непрості люди в дорогих костюмах.
#
"Спрагле полум'я"
Коротше, якщо після першої книги ти сподівався, що у другій частині дадуть хоч трохи видихнути - забудь. Автори вирішили, що «Дівчинка-ворона» була лише легкою розминкою, і в «Спраглому полум'ї» вони починають викручувати нерви вже по-дорослому.
#
"Дівчинка-ворона"
Ось тут обережно: якщо ви думаєте, що читали жорсткі скандинавські трилери, то після «Дівчинки-ворони» вони вам здадуться дитячими казками на ніч. Ерік Аксл Сунд (це насправді двоє шведів, які пишуть як один колективний психопат) видали таку концентрацію чорноти, що її хочеться змити з себе з милом відразу після прочитання.
#
«Морська угода»
Ця історія - це не просто чергова папка з архіву Вотсона. Це репортаж про те, як один тонкий аркуш паперу може важити більше, ніж життя сотень людей, і як легко державна машина може переїхати людину, якщо та раптом опиниться не в той час не в тому місці.
#
«Пригода з рейґетськими сквайрами»
Навіть тим, хто звик тримати світ за горло, іноді треба просто впасти на ліжко й вимкнути мозок. Шерлок Голмс - не виняток. Уяви: Лондон з його смогом і вічними злочинами витиснув із нього всі соки. Нервове виснаження, межа зриву, залізна машина дедукції просто почала іскрити. Вотсон, як справжній кореш, бере його під пахву і везе в Суррей, у тихий Рейґет, щоб той подихав свіжим повітрям і подивився на корів, а не на зашморги.