Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Мати сіяла сон…
Борис Олійник. По-різному можна оцінювати політичні погляди цього письменника, проте я можу сказати одне: так володіти словом, відчувати його може не кожен, хто називається поетом. В його поезіях - справжні і щирі емоції і почуття, його душа та мудрість. Головною темою творів збірки є повага і любов до матері і до батьків, їх треба любити і цінувати, бо вік наш короткий. А батьки - це найцінніше, що в нас є. «Мати сіяла сон під моїм вікном», «Пісня про матір» та інші твори показують звичайну українську жінку, яка невтомно працювала все своє життя.
#
Згодом
“Згодом” — це історія про здатність бачити більше, ніж потрібно, і вчитися жити попри це знання. Але навіть дар бачити мертвих і чути від них правду не перетворює роман на історію жахів у звичному сенсі. Швидше це розповідь про дорослішання під тиском надмірного знання, про межу між правдою і спокоєм. Кінг тут лаконічний, навіть економний. Його стиль нагадує коротке зізнання, у якому немає місця для довгих пояснень. Кінг наче спостерігає збоку, дозволяючи подіям просто трапитися, без надмірного тиску автора.
Відродження
“Відродження” — це не про воскресіння у звичному сенсі. Це про жагу до пояснення того, що не піддається поясненню. Про те, як людський розум здатен створити власне пекло, лише щоб не прийняти таємницю смерті. Стівен Кінг наче розсуває межі власного світу. Тут страх майже філософський, той, що народжується не з темряви, а з надмірного прагнення зрозуміти, що стоїть по той бік життя. Роман починається як спогад про дитинство, про першу зустріч із пастором з невеликим дивом у руках — силою електрики. Але поступово це перетворюється на щось схоже на одержимість.
Мертва зона
Це історія про те, як випадковий дотик до майбутнього може стати прокляттям. Кінг вибудовує сюжет як уважне дослідження людської свідомості. Головний герой прокидається не лише до нового життя, а й до нового бачення. Але цей дар не схожий на чудо: він холодний, виснажливий, безжальний. Кінг не романтизує його, а показує, як надлишок знання може зруйнувати зв’язок між людиною і світом. Тут є психологічна напруга, яка росте з кожною сторінкою. “Мертва зона” — це історія про межі моралі, про те, як легко втратити людяність, коли на твоїх плечах — знання, здатне змінити хід історії.
Сучасний посібник з історії університетів
Умовно цей посібник можна поділити на дві частини. Юрій Латиш, відомий вітчизняний історик, є автором чотирьох розділів, безпосередньо присвячених університетській освіті України і світу, а ось пані Наталія написала три розділи про Інститут журналістики. Мене, звісно, цікавили моменти, описані Юрієм Володимировичем, стиль якого не сплутати ніколи. Поважаю цього науковця за його професіоналізм, критичне мислення та почуття гумору.
Чотири сезони
У збірці Кінг звертається до людської самотності, до приреченого пошуку гідності, до пам’яті, що не старіє. Це чотири історії, сплетені спільним відчуттям часу. Весна, літо, осінь і зима тут не стільки пори року, скільки стани душі. “Ріта Гейворт і втеча з Шоушенка” — історія про терпіння як форму свободи. Звідси виростає відома екранізація “Втеча з Шоушенка”, де збереглася та ж гідна тиша внутрішньої стійкості. “Обдарований учень” — темна, задушлива оповідь про допитливість, що перетворюється на отруту.
Воно
Звичайне американське містечко, але в ньому щось гниле. Зло тут мешкає поруч у байдужості дорослих, у колективній звичці не помічати очевидного. “Воно” з’являється лише там, де вже є тріщини в людяності. Книга побудована як коливання між дитинством і дорослістю. Кінг вплітає в структуру роману відчуття часу: він показує, як діти дорослішають, як дорослі поступово забувають, ким вони були. Забуття тут небезпечніше за страх. Мова Кінга в “Воно” — жива, з усіма побутовими дрібницями, запахами. Жах не приходить із темряви, він проростає з реальності, настільки впізнаваної, що стає тривожною.
Новий погляд на Мазепу
Дехто може здивуватися, чому українські видавництва друкують книги російської історикині з Петербурга Тетяни Таїрової-Яковлєвої. Напевно, тому, що пані Тетяна не є українофоб кою, а дослідила історію козаччини та, зокрема, Івана Мазепу на доволі глибокому рівні, із активним використанням російських та українських архівів, листування, матеріалів істориків. Мазепою вона захоплюється і прагне розглядати як особистість і людину, тобто він має права помилятися, бути ніжним і жорстоким, кохати і ненавидіти.
Мавпа
Текст про пам’ять, про отруйну силу минулого, яке не забуває і не відпускає, навіть коли вдаєш, що його не існує. Між звуками цимбалів розростається не стільки страх, скільки відчуття неминучості, яке повільно стискає горло. Кінг показує як зло може бути частиною звичного світу, як воно сидить у дитячій пам’яті, у кожному покинутому предметі, у кожній речі, яка з часом перетворюється на уламок забутих емоцій. «Мавпа» — це притча про спадковість страху. Про те, що дорослішаючи, ми не звільняємося від дитячих демонів, а лише вчимося краще їх приховувати.