Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Третя експедиція
Центральне оповідання, яке дало назву збірці — «Третя експедиція» — зразок психологічної фантастики, де страх набагато сильніший за будь-яких монстрів. Марсіани у Бредбері не протистоять людям силою — вони перевтілюються у наші втрати, наші слабкості, наші надії. Інші оповідання в книзі створюють подібне відчуття ковзання у прірву, де людське завжди під сумнівом. Вони дуже різні за тоном: від меланхолії «Мовчазних міст» до тихої містики «Суничного віконця», але всіх їх єднає тема зустрічі. З самими собою, зі своїм минулим, зі своїми мріями, з іншими істотами.
#
Джерело наших знань про стародавній Рим
Уперше про автора і книгу я почула на першому курсі університету, історичного факультету, коли ми вивчали Римську Республіку та імперію. Одним із завдань історика є робота з джерелами, тож Светонія ми вивчали, хай й за уривками та хрестоматіями. У нього, як і в грецького Плутарха, особистісний підхід до історії домінує. Тож якщо грек у своїх «Порівняльних життєписах» поєднує у пари грецького та римського воєначальника, то Светоній зосереджується виключно на римському правителеві - від діяча доби Республіки Цезаря й до імператорів - Августа, Калігули, Тіта, Веспасіана та інших.
Усмішка
У тексті «Усмішка», що дав назву всій збірці, Бредбері говорить про культурну пам’ять, яка зберігається не в музеях, а у відчуттях. Про те, як легко знищити прекрасне — й як болісно потім віднайти в собі здатність до співпереживання. Мова автора в цьому тексті стримана, майже суха: у світі, де все згоріло, навіть кілька теплих слів звучать як молитва. Оповідання «Коса» — притча, майже казка, де смерть набуває форми і призначення, а мораль не очевидна. «Туманний горн» — одна з тих історій, де самотність відлунює гучніше за всі діалоги.
Марсіанські хроніки
"Марсіанські хроніки" — це не зовсім про Марс. Це, радше, про Землю, але з відстані, яка дозволяє побачити її наскрізь без прикрас, без виправдань. Це емоційний простір, де колонізація Марса перетворюється на відлуння всіх гріхів людства: жадібності, страху, байдужості. Сюжет розбитий на окремі історії. Стиль Бредбері в цій книзі особливо м’який і образний. Мертвий вітер, тонкі марсіанські будівлі, що світяться зсередини, пил, який пам’ятає все. Це проза, наближена до поезії, де кожен абзац може жити окремо, як маленьке оповідання або притча.
#
#
Прощавай, літо!
"Прощавай, літо!" — це пізнє і дуже особисте продовження відомого роману "Вино з кульбаб", але тут уже немає того легкого захоплення світом, яке властиве дитинству. Це книга про межу — невловиму і майже фізично болісну — між ще дитинством і вже не зовсім ним. Бредбері не романтизує цей перехід — він показує його таким, яким той є насправді: незручним, сповненим бунту, розчарувань і дивного передчуття змін. Стиль Бредбері — щось між прозою й поезією. Він не описує літо — він його вдихає, пропускає крізь себе, наче гаряче повітря над асфальтом. Речення короткі, уривчасті, емоційні.
#
Чи це сон? Чи це правда? Чи це смерть?
Уявіть, ви дівчина в школі - інтернат у вас є найкращі друзі, хлопець з якими ви проводите увесь свій вільний час.
Але одного дня вашого хлопця знаходять мертвого. Вердикт поліції: самогубство.
Це не може бути правдою! Але у домовину, Джек забирає не тільки таємниці, але й дружбу між вами всіма.
Кілька років потому, ваша давня подруга запрошує на вечірку. Ви неохоче погодилися.
Але...
Чи взагалі вам судилося дружити?
Бо навіть цей начебто звичайний вечір перетворюється в жахіття звідки вибирається лише один.
#
-Поїдь, забери його.
Книга наповнена темною і холодною атмосферою, але на диво сповнена також й теплих відносин між дядьком та племінником. При читанні легко поринаєш в історію.
Мені сподобалися головні персонажі. Вони мають розвиток. Наприклад Паша, який на початку здавався максимально відлюкуватим, тихим і боязким, в кінці став сміливішим і впевненим на чиєму він боці.
Саша який виявився не збреши-голово , а дуже розумним хлопцем який любить і цінує свою родину. Особливо Пашу, хвилювався за нього всю дорогу. Вони пройшли нелегкий шлях разом.