Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Загублена земля
“Загублена земля” — це перехід із міфу в мрію, у світ, що ще тільки формується у свідомості. Третя частина епопеї глибша, темніша, напружена. Тріщини часу, свідомості, пам’яті. Усе навколо — уламки світу, який зійшов зі своєї осі, і водночас уламки людського “я”. Кінг поступово перетворює класичний сюжет “подорожі героїв” на щось більш інтимне. Його герої йдуть крізь спустошення тому, що їм треба зрозуміти, чи взагалі є що рятувати. “Загублена земля” — це не місце, а стан. Вона живе всередині і кожен крок наближає не стільки до Вежі, скільки до самого себе.
Зона покриття
Роман-попередження, у якому автор перетворює звичний засіб зв’язку на вірус руйнування свідомості. У цій книзі апокаліпсис не приходить із неба чи пекла, він народжується у кишені кожного, хто колись жадав бути на зв’язку. Світ “Зони покриття” знищується коротким імпульсом, який перетворює людей на істот без волі. Що відбувається з людиною, коли її свідомість переповнюється інформацією? Коли індивідуальне “я” розчиняється у загальному потоці? Головний герой — це втілення останньої спроби людства зберегти власний голос.
Доктор Сон
У центрі книги вже дорослий герой “Сяйва”, який носить у собі уламки минулого. Його життя — це довга спроба втечі від самого себе, від дару, який став прокляттям. Кінг пише про людину, що прагне віднайти людяність. Його “сяйво” тепер — не лише здатність бачити те, що інші не можуть, а й уміння відчувати біль світу. “Доктор Сон” — роман про зцілення. Про те, що іноді найстрашніше — не надприродне, а звичайне людське небажання пробачити собі. І хоч світ Кінга сповнений привидів, саме живі герої у ньому найуразливіші, найсправжніші.
Героїні свого часу
Відомий письменник обʼєднав у своїй книзі дівчат, які було особисто знайомими одна з одною та мали дворянське походження. Це представниці інтелігенції - письменниці, історикині тощо. Також поєднала їх Українська революція 1917-1921 років. З них усіх більшості, напевно, найвідомішою є Олена Пчілка. Й то не через свою творчість, а тому, що вона була матірʼю Лесі Українки. Історики натомість зауважать, що знають Катерину Грушевську, бо це дочка найвидатнішого нашого історика - Михайла Грушевського.
Сяйво
«Сяйво» Стівена Кінга — це насамперед про людину, що лишається наодинці з самим собою, коли всі звичні звуки світу стихають. Це роман, де простір стає дзеркалом свідомості, а кожна стіна, кожен довгий коридор повторює людські страхи. Готель не просто місце дії — він живий організм, що вбирає у себе всі відбитки слабкості, зла, болю. Автор відкриває, що монстр завжди поруч, просто часто має твоє обличчя. Джек не є класичним антагоністом, він — людина, яка поступово втрачає контроль над власною тінню. І саме ця втрата керма — справжній центр роману. У ній більше трагедії, ніж страху.
Країна розваг
Це роман про тіні минулого, які завжди крокують поруч. Кінг розгортає текст як довге відлуння спогаду, у якому кожен звук каруселі звучить трохи фальшиво. Мова роману дихає повітрям літа, що вже минуло. Кінг пише з тією впевненістю, що справжні жахи дозрівають у мовчанні, у дрібних деталях. У центрі книги дорослішання, яке схоже на втрату кольору. Кінг показує як світ сповнений мрій і можливостей, непомітно стає ареною для самотності. Країна розваг тут метафора: блискуча оболонка, що приховує втомлене серце. За яскравими лампочками — темрява, за дитячим сміхом — відлуння болю.
Обід у кав’ярні „Готем“
Це не просто оповідання про випадок чи зустріч, а текст, що розкриває невидимі тріщини. У ньому майже нічого не відбувається зовні, але всередині кожного рядка щось ламається. Автор зводить буденність до абсолюту, аби показати, наскільки вона крихка. Через кожну деталь проступає невидимий розпад, який починається там, де закінчується впевненість у собі. У цьому тексті страх не зовнішній, а внутрішній. Це один із тих творів, де атмосфера важливіша за події, а відчуття — важливіше за розуміння. «Обід у кав’ярні „Готем“» залишає по собі присмак холодної кави, що не встигаєш допити.
Відьми в ранньомодерну добу
Монографія історикині Катерини Диса є, на перший погляд, несерйозною. Які відьми? Це ж не художня література і не «Конотопська відьма». Однак ми маємо справу із дійсно серйозним дослідженням, написаним на основі опрацювання солідної кількості джерел, зокрема польських архівів. Авторка, що паралельно є викладачем Києво-Могилянської академії, розповідає про судові процеси 17-18 століть (ранньомодерна доба), в яких жінок обвинувачували у відьомстві та чарах. На повному серйозі обвинувачували.
#
Я з вами свиней не пас
Василь Симоненко, хоч і прожив коротке життя, проте залишив нам неперевершені зразки поезії. Значне місце в ній посідає мотив любові до України. Для шістдесятників ця тема була живою та актуальною. З цієї збірки мені найбільше сподобався вірш «Мій родовід», в якому автор пишається тим, що є звичайним полтавським мужиком, людиною праці, що він не пас свиней із тими, хто веде свої родоводи від лордів та київських князів. У поезії «Грудочка землі» Василь Симоненко поєднує любов до України, до своєї землі, із своїм селянським походженням.