Жанрово твір О. Довженка «Зачарована Десна» визначається кіноповістю. Сюжетної лінії, яка б чітко окреслювалася у тексті немає. Це набір спогадів автора про дитинство та рідну землю, які схожі на новели. У них, часом, навіть дуже детально, інколи, навпаки, побічно, зображене тяжке життя селян, яке складається з важкої, часом навіть непосильної. Розпочинаючи твір, автор зауважує, що почав його писати через те, що невимовно сумує за рідним краєм і хоче порадувати свою душу, згадуючи все те, що було на рідній землі.

Вірш І. Франка «Чого являєшся мені у сні?» — прекрасна ода коханню, яку знає кожен школяр, адже за шкільною програмою він вивчається напам’ять. Та не тільки молодому поколінню, за необхідності відомі ці рядки, а й тисячам (якщо не мільйонам) людей старшого покоління, адже автор зумів напрочуд тонко виразити свої емоції, викликані нерозділеним почуттям, зобразити свою любов і жорстокою, і, водночас, невинною, і такою необхідною для нього, як ковток води у спекотній літній день. Кожен, хто читає ці рядки згадує щось своє і впізнає в образі ліричного героя себе.

Залишилося тільки спакуватись. Скласти потрібні речі — це одне з тих безкінечних «треба», що йде за ліричним героєм постійно і так невимовно його втомлює. Адже життя, більшою своєю частиною, і є ті безкінечні «мусиш». Вони схожі на звіра з багатьма головами, які не дають спочинку. Так, як і люди не дають ні хвилини спокою, якого так хочеться. Навіть, коли твоя душа потребує тиші, неможливо ніде сховатися від настирливої Людини. Цей факт не те, що розчаровує, він дратує та обурює. Як же дати бажаний спочинок зболеній душі? Померти? Чи, хоча б заснути? Ні, то не допоможе.

Присвячується творові М. Коцюбинського «Цвіт яблуні».

Моя мати, наче та Марія: наївна, тиха та добра безмежно.

Матір говорить мені, що я (її вічно бунтуючий син) змучив себе до безтями. Тоді я втішаю її (чи себе), обіймаючи її, та притискаючи до грудей. Мій юний вік, буйний період життя, уже минає. Наближається гроза.