You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Я Романтика - М. Хвильовий (переказ твору, скорочено)
Присвячується творові М. Коцюбинського «Цвіт яблуні».
Моя мати, наче та Марія: наївна, тиха та добра безмежно.
Матір говорить мені, що я (її вічно бунтуючий син) змучив себе до безтями. Тоді я втішаю її (чи себе), обіймаючи її, та притискаючи до грудей. Мій юний вік, буйний період життя, уже минає. Наближається гроза.
Старий і море (скорочено)
На початку твору автор описує старого рибалку на ім’я Сантьяго. Він усе своє життя провів у морі, і воно залишило свій відбиток на його сивих скронях та помережаній звивинами потилиці. Він його любив, любив море. Навіть очі його були такими ж блакитними. Та, останнім часом, воно не було до нього прихильним. 84 дні рибалка Сантьяго повертався додому без здобичі. Майже половину цього терміну, а саме 40 днів, він мав помічника — хлопця на ймення Манолін, проте його мати та батько не дозволяють йому виходити в море із Сантьяго, якого вже встигли охрестити невдахою.
Тигролови (Багряний) скорочено
У напрямку сходу рухався дракон. Він дихав полум’ям та випускав дим. Це був потяг, який у тісних-претісних вагонах, у нелюдських умовах, відправляв людей-арештантів на каторгу. Це був спеціальний ешелон. І у ньому їхав «особливо небезпечний» в’язень на ім’я Григорій Многогрішний. Дракон навіть інколи спинявся, спеціально для того, аби головний наглядач переконався у тому, що Григорій на місці. Та він зміг, попри все, вирватися із клітки. Коли ешелон прибув на кінцеву зупинку — його вже не було.
«Чорна рада» (скорочений переказ тексту)
Хроніка 1663 року
Розділ 1
Весняного дня під’їздили до Києва двоє вершників — молодший та старший. Старшим був знаний полковник Шрам, а поряд з ним був його син на ймення Петро. Шрам народився у сім’ї священика, і мав ступити його слідом, і освіту відповідну вже був отримав, проте тоді священиком стати не довелося, бо вирішив він стати козаком.
Поза межами болю (скорочено)
Передмова
Твір «Поза межами болю» є частиною автобіографії письменника, адже події, зображені у ньому, Осип Турянський пережив особисто. Він говорить про те, що вижив, з деякою провиною, адже всі його друзі, у цей страшний період його життя, загинули, а він — ні. Та як він міг залишити самих у цьому світі свої найрідніших людей — дружину та сина? Саме їм автор присвячує твір.
Розділ 1