You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Після кави
Філософ, перекладач, письменник і поет, науковець, носій і знавець арабської мови, дослідник літератури. По прочитанні роману про автора додам іще одну помічену мною властивість: він знає, розуміє і любить музику, особливо музику великих композиторів старої Європи, прекрасно орієнтується в оперній царині. Напевно ж, розбирається в особливостях світової кухні. З набором таких якостей і письменницьким талантом не написати хорошу книжку? Абдуль Рашид Махмуді віднині належить до творців прекрасної літератури за версією читача на ім’я Ігор Р.
Колір повітря
Якщо моє особисте визначення Абдо Вазена, як ліванського романтика не вірне, тоді хто ж такі романтики? Письменник доволі відомий на своїй Батьківщині і володіє не лише прозовим словоми, а й римою, тобто належить до числа сучасних творчих інтелектуалів Близького Сходу.
Син роду
Як можна узагальнено охарактеризувати європейську літературу? Точно в такий спосіб піддається узагальненю і африканська художня література і для цього я застосує надкоротке слово – ніяк. Бо це нереально. Дати більш-менш коректну характеристику творчому доробку митців цілого континенту означає виявити наївність, з якою мені доводилося пересікатися на життєвих орбітах з окремими унікумами, які, зустрівши яскраво вираженого африканця, ще й запитають: «А ти, часом, не знаєш Річарда Камбінду?» Ну так, що там тієї Африки і хто ж не знайомий з Річардом?
Далеких країв не буває
Хоч я подаю відгук про художній твір, почати хочеться про важливі означення, які потребують пояснень. Наприклад, ми часом плутаємо природу і походження таких явищ, як нaцuзм і фaшuзм. Перше – плід ідеології міжвоєнної Німеччини, а друге – теж ідеологія, тільки італійського походження. І обидві ці ідеї просувалися в життя на території названих країн паралельно.
Ой, лише, або З чим їдять вундеркіндів
Останні дві-три книжки не запали мені настільки глибоко в душу, щоб писати про них відгук, аж раптом, розвантажуючи свій мозок ввечері перед сном, по розділу, по розділу, іноді під звуки ППО, дочитав оце дитяче диво. Треба ж знати, який виховний і розважальний матеріал пропонувати майбутнім онукам. І доки переселенські умови не дозволяють почати збирати велику дитячу бібліотеку, користуюся творчими здобутками письменників з ближнього оточення. Ось воно – влучання в яблучко. Книжечка, подібна до легкокрилого метелика, наповнена веселими оповіданнями, із серії книжок про Ойку та Лишка.
Найпотаємніший спогад людський
Безперечно, моя версія найвидатніших творів сучасності підлягає оскарженню, якщо ви багато читаєте і для себе створили свій літературний «Олімп», але я стоятиму на своєму, дочитавши до кінця «Найпотаємніший спогад людський».
Анатомія ненависті
Зловісний портрет на обкладинці книжки красномовно розкриває персону антигероя, якому присвячено книжку Сергія Руденко. Чи вартий бункерний дід цілої книжки в українському літературному просторі? Це не присвята і не біографія молі. Швидше, популярне викладення фактів і аналіз фактів, які призвели до мутації звичайного, непоказного індивідуума, придатного в далекій минувщині хіба для кпинів.
Життя після 16.30. Сім років потому
Дотримавшись послідовності, попервах я прочитав «Життя після 16:30» і, звітувавши відгуком шість днів тому, вже готовий висловитися про наступну книжку пана Олександра – «Життя після 16:30. Сім років потому». Зарядивши мене авторською самоіронією, Олександр Леонтійович підриває на невинний каламбур, а саме – додати в заголовок до допису щось на кшталт «шість днів потому».