З першого погляду може видатися, що це роман про пригоди дітей, які після падіння літака, потрапляють на безлюдний острів. Але могутність слова закладена Вільямом Ґолдінґом у його притчу лякає своєю правдивою сутністю і змушує прозрівати.

Як ветеран Другої світової війни, Ґолдінґ аналізує її уроки, а здобутий на ній досвід стає найголовнішим поштовхом для написання шедевру - "Володаря мух".

Сьогодні по-різному можна ставитися до хліба...

... хтось сприймає його не просто як їжу, а данину добродушності й віддаватиме хліб для сиріт.

... От хтось зовсім не споживає його. І навіть цим не переймається.

... Хтось може потоптатися у повному пшеничного колосся полі. І навіть не задумається, яке священе значення мало зерно для їхніх предків.

Гірше те, що хтось у пам'ятний день Голодомору влаштує "голодну тусу". І байдуже, бо на завтра під пеленою благочестивості стане волонтером.

Сьогодні вже мало хто хлібу приділяє сакрального значення.

Історія про рабів і рабовласників. Емоційно було важко читати про страждання поневолених людей, яких і за людей багато хто не сприймав. Це живий товар, який продається, купується, дарується. І не важливо чи це чиясь дитина, чи чиясь дружина, чи чийсь батько, чи чоловік. Работорговців цікавить тільки вигода. І поневолені люди мусять вдаватися до відчайдушних кроків...
Але ж не всі рабовласники позбавлені почуттів людяності. Потрапляючи до добрих господарів у рабів з'являється можливість пізнати нормального життя, створити сім'ю, але життя таке мінливе...

Якщо хтось хоче почитати Кінга, але не любить чи боїться жахів, то ця книга підійде ідеально.
Не дивлячись на те, що книга досить об'ємна, читається швидко і легко. Стиль пмсьма автора захоплює.
Історія про подорожі в часі. Про спроби змінити хід історії і те, до чого може це призвести. Про людяність. Про кохання. Кінг дуже класно вписав історичні факти у фантастичний роман. Для мене це один з найкращих творів автора.