Цей твір вивчають у школі та є найбільш відомою п’єсою-комедією! Тут є і яскраві народні звичаї та традиції сватання, багато гумору, висловів що розібрали на цитати, автентична на той час народна мова, без редактури. Гарно описані характери героїв: батько Прокіп ласий до горілки, який не який, але батько, мати Одарка, що вийшла за нелюбого, але досі мириться з ним, і гарна дівчина Уляна, яку покохав не менш гарний хлопець Олексій, ну і звісно ж Стецько - багатий телепень, який ніяк не може оженитись, бо такого бовдура ніхто не хоче! Сюжет досить простий, але мова надає прекрасного шарму.

Я з тих людей, що в шкільні часи читати не любили. Здебільшого бо багато задавали на позакласне читання і багато чого здавалось нудним ще навіть не спробувавши. Так що “Пригоди Тома Сойєра” я теж пропустила, точніше читала по хрестоматії в скороченому варіанті. І ось нарешті трапилась нагода перетнутись із цією книгою. Без сумнівів хороша і цікава навіть в моєму віці. Сюжет, мабуть усім відомий. Том, хлопчисько, що живе зі своєю тіткою Поллі та вічно потрапляє в клопоти й постійно пустує.

Під час читання думки блукали врізнобіч, адже кожну ситуацію та вчинок можна трактувати по різному, звинувачувати та виправдовувати героїв. Також слідкувала і шукала причини та факти, чому повість була заборонена Сталіним, чому так довго не показували людям у форматі книги чи кінофільму, чому твір заборонений партією? Довженко показав патріотизм. Але не радянський патріотизм, створений на сліпому романтичному оспівуванні армії. А патріотизм у двох протилежних так би мовити аспектах. Патріотизм миру - це любов до Батьківщини, та патріотизм війни - це ненависть і жага помсти ворогові.

Історію розповідає хлопчик, який живе у бідній родині та ось стається сумна подія - помирає прабабця. З цього ж моменту ми й слухаємо розповідь про те, як він разом з іншими сім'ями вирушали до річки Десна і косили. Історія досить динамічно та швидко розвивається. Образи та події описані досить яскраво, також достатньо глибоко розкриті характери героїв, хоча і не здається так з самого початку. В кожного героя є своя родзинка, яка з часом змінюється, при тому в міру не спотворюючи першого враження про людину.