Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Гуси-лебеді летять
«Гуси-лебеді летять» — історія дитинства, глибока, дуже світла подорож у часи, коли серце було відкрите світу як вікно на вітер. Головний герой — хлопчик — бачить більше, ніж дорослі. Він живе серед пісень, праці, любові й тиші. Через його сприйняття ми відчуваємо пульс села. Мова Стельмаха текуча, жива. І кожна сторінка наповнена любов’ю до рідної землі, до людей, до спогадів. За простими побутовими сценами — велика душа народу. Тут і біль, і надія, і краса. «Гуси-лебеді летять» — це сповідь про дитинство, яке не зникає, а просто ховається десь глибоко в нас.
Леся Українка. Книги Сивілли
"Леся Українка. Книги Сивілли" точно не спроба академічної класифікації творчості за роками, темами і жанрами. Це діалог. Інтелектуальний, складний. Гундорова виводить Лесю з іконостасу — але не для того, щоб її розвінчати, а щоб вдихнути в її образ живе дихання сучасного контексту. Через архетип Сивілли — пророчиці, жінки, що говорить із майбутнім і кидає виклик теперішньому — вона перетлумачує тексти Українки як голос бунту, як феміністичне письмо. Книжка не залишає байдужим. Бо в ній — не лише про Лесю. У ній — про нас. Про жінку, яка знає ціну слову.
Оксфордські вбивства
Прочитала книгу після перегляду однойменного фільму «Оксфордські вбивства». Проте оригінальна назва роману іспанською — «Los crímenes imperceptibles», тобто «Непомітні вбивства». І це важливий нюанс. Адже Мартінес написав не просто історію про загадкові злочини в академічному середовищі. Це філософський роман-головоломка, де вбивства — радше тло. Так, назва з Оксфордом звучить привабливо для обкладинки. Але якщо зазирнути глибше, справжній зміст розкривається саме у словах «непомітні» й «невловимі». Це роман не стільки про злочини, скільки про спробу осягнути межі знання, логіки й істини.
«Гордість і упередженість» «Чуття і чутливість» «Нортенгерське абатство»
До книги увійшли три відомі романи Джейн Остін. «Гордість і упередженість» де Елізабет і містер Дарсі зіштовхуються характерами та переконаннями. І саме в цьому конфлікті народжується кохання та глибока внутрішня зміна кожного з них. Остін розкриває хибність перших вражень, показуючи, як часто ми помиляємося. У «Чутті й чутливості» дві сестри стають символами вибору: жити серцем чи розумом? Остін показує, що жодне з цих начал не дає повноцінного щастя саме по собі — лише їхній баланс веде до гармонії. «Нортенґерське абатство» — це пародія і водночас любовне зізнання жанру готичного роману.
Хрещений батько
Маріо П’юзо розкриває анатомію влади. Його герої не карикатурні злочинці, а люди з внутрішнім кодексом. Дон Корлеоне «людина з сім’ї». Він — архетип батька, господаря долі. У ньому жорсткість і глибока печаль. Він не вибирає зло — він живе в ньому як у реальності, яку не змінити. П’юзо створює роман, де немає однозначного добра чи зла. Майкл проходить свій шлях від чистоти до темряви. Але найстрашніше не те, що він стає новим доном. А те, як природно це відбувається.«Хрещений батько» — не лише гангстерська сага. Це епос про сім’ю і ціну влади.
Щось лихе насуває
Усе починається з приїзду моторошного карнавалу. Він приходить тихо, без попередження. Та за яскравими вогнями й музикою ховається не свято, а щось набагато тривожніше. Бредбері пише так, що межа між казкою, філософією й жахом стирається. Страшно не через чудовиськ — страшно через бажання. Бо саме вони — справжні пастки. Карнавал не загрожує напряму, він просто дає те, чого ти жадаєш найбільше. Це роман про дорослішання. Про тінь, що невідривно слідує за світлом. Про вибір, який доводиться робити. Бредбері читається не очима, а шкірою.
Америка Кафки
Світло першого ранку, океанський вітер і юнак із валізою в руці. Він прибуває в Америку — землю мрій, обіцянок, горизонтів. Але це не та Америка, яку рекламує Нью-Йорк Таймс. Це — Америка Кафки. І вона дивна. Химерна. І, як завжди у Кафки, тривожна. Карл Россман — юний вигнанець із Європи, якого батьки відправляють за океан після скандалу. Це не герой, це — дитина, закинута в механізм, що жодного разу не питає її згоди. І ця країна, ця Америка — вона не ідеал, а абсурдна бюрократична сцена, де людська гідність розчиняється між автоматами влади, випадковістю, абстрактними законами.
Собака Баскервілів
Видання Фоліо з паралельним текстом приносить із собою не просто класичний детектив із туманів та болот, а подвійне занурення — в атмосферу жаху й містики, і в подих англійською, де кожне речення — як ключ до невидимого замка. Старий маєток Баскервілів, його легенда, таємниця розпростертого прокляття, імовірна надприродна істота — усе це створює відчуття, що ми ступаємо на межу між раціональним і ірраціональним. Дойл майстерно огортає читача туманом, болотом, глухими криками в темряві й поступовим наростанням страху.
Весела наука
У цій книзі Ніцше перестає бути просто філософом — він стає поетом думки, алхіміком афоризму, жонглером істин. Тут немає довгих трактатів чи академічної сухості — лише вибухи, спалахи, несподівані повороти. «Весела наука» — назва гірка й іронічна. Весела — бо не плаче. Наука — бо шукає. Але шукає не абсолютів, а руху. Це наука сміливих. Бо ж у кожному афоризмі — як у краплі отрути — правда, яка може спалити старі переконання. Тут з’являється вперше одна з найпотужніших ніцшеанських ідей — «смерть Бога». Але Ніцше не святкує цю смерть, він не атеїст у звичному сенсі.
Так мовив Заратустра
«Так мовив Заратустра» Ніцше — це не роман у звичайному розумінні: це філософська поема-притча, розрізана на уривки, спалахи, афоризми й гіркі істини, промовлені до тих, хто готовий слухати. Ця книга — як вечірній вітер: холодний, несподіваний, очищаючий. Заратустра повертається з самітності, щоб поділитися новим словом: словом про смерть Бога, про надлюдину й волю до влади, про переоцінку моральних норм, про — що важливо — відповідальність, коли ти сам собі закон. Стиль Ніцше тут — як музика, що іноді дисонує, але саме дисонанс змушує серце битися швидше.