Рецензії та відгуки на книги користувача

На грудях Гестер — багряна літера «А», вишита не тільки нитками, а й болем, соромом і пристрастю. Але Готорн робить із цієї літери щось більше — знак перетворення. І згодом це вже не клеймо ганьби, а доказ гідності, сили і... людяності. Гестер не бореться проти суспільства — вона мовчки перемагає його, живучи з честю навіть під вагою чужого осуду. Її гідність — як камінь у ріці: обтікається злими поглядами, але не змінює своєї форми. Якщо Гестер — героїня дії, то її коханий — герой безсилля. Священник, що приховує свій гріх, мучиться більше, ніж та, кого зневажають відкрито.

У свідомості більшості Тарас Шевченко — це передусім пророк, поет, творець «Кобзаря» і духовний стрижень української нації. Але за вогняними рядками поезії ховається ще одна грань митця — прозаїк, тонкий спостерігач людських душ, психолог і лірик без рими. Його прозові твори, зібрані у збірнику «Тризна», «Художник», «Близнюки». «Тризна». Цей ранній твір — швидше лірична елегія, ніж класична повість. Написаний під впливом втрати близького друга, «Тризна» — це не сюжет, а стан душі, що повільно опускається у глибини скорботи.

Що буде, коли дівчина з розбитим серцем укладе угоду з богом, що уміє розбивати їх ще гірше? Відповідь — казка. «Одного разу розбите серце» — це історія, де кожна сторінка дихає чарами. У центрі дівчина, яка вірить у казки, у справжнє кохання і в те, що долю можна переписати. Вона звертається за допомогою до одного з легендарних Безсмертних, небезпечного, чарівного і... абсолютно ненадійного. Їхній договір запускає низку подій, де кожне бажання має ціну, а кожна правда ховається за маскою. Ґарбер створює світ, схожий на вітраж зі скла та світла: тендітний, химерний, барвистий.

Світ, у якому писав Макіавеллі, тріщав по швах — змови, зради, падіння тираній і народження нових деспотій. Але з попелу політичного хаосу Ренесансу він витесав не утопію, а практичний портрет правителя, створений не з мрій, а з реальності. «Державець» — це не просто трактат про владу. Це пряма розмова з тими, хто її прагне, і суворе попередження тим, хто не вміє нею користуватись. Макіавеллі не тішить нас ілюзіями. У його очах доброчесність — не завжди чеснота, а жорстокість — іноді необхідність. Він не романтик. Він реаліст, і саме цим — шокує, вражає, захоплює.