У творі В. Винниченка «Кумедія з Костем» ведеться мова про бідного хлопчика-сироту, який насправді був позашлюбним сином пана, в якого мав служити. Кость був хорошою, сильною дитиною: сміливим, наполегливим і впертим, умів настояти на своєму, щоправда, це далеко не всім подобалося. А ще ніхто ніколи не бачив, як хлопець плаче. Як би йому не робили боляче, як би його не ображали, та він швидше люто гарчав, шкірячи зуби, як тварина, але не дозволяв своїм очам зронити жодної сльозинки.

Жанрово твір О. Довженка «Зачарована Десна» визначається кіноповістю. Сюжетної лінії, яка б чітко окреслювалася у тексті немає. Це набір спогадів автора про дитинство та рідну землю, які схожі на новели. У них, часом, навіть дуже детально, інколи, навпаки, побічно, зображене тяжке життя селян, яке складається з важкої, часом навіть непосильної. Розпочинаючи твір, автор зауважує, що почав його писати через те, що невимовно сумує за рідним краєм і хоче порадувати свою душу, згадуючи все те, що було на рідній землі.

Вірш І. Франка «Чого являєшся мені у сні?» — прекрасна ода коханню, яку знає кожен школяр, адже за шкільною програмою він вивчається напам’ять. Та не тільки молодому поколінню, за необхідності відомі ці рядки, а й тисячам (якщо не мільйонам) людей старшого покоління, адже автор зумів напрочуд тонко виразити свої емоції, викликані нерозділеним почуттям, зобразити свою любов і жорстокою, і, водночас, невинною, і такою необхідною для нього, як ковток води у спекотній літній день. Кожен, хто читає ці рядки згадує щось своє і впізнає в образі ліричного героя себе.

Залишилося тільки спакуватись. Скласти потрібні речі — це одне з тих безкінечних «треба», що йде за ліричним героєм постійно і так невимовно його втомлює. Адже життя, більшою своєю частиною, і є ті безкінечні «мусиш». Вони схожі на звіра з багатьма головами, які не дають спочинку. Так, як і люди не дають ні хвилини спокою, якого так хочеться. Навіть, коли твоя душа потребує тиші, неможливо ніде сховатися від настирливої Людини. Цей факт не те, що розчаровує, він дратує та обурює. Як же дати бажаний спочинок зболеній душі? Померти? Чи, хоча б заснути? Ні, то не допоможе.